клятвопорушний
КЛЯТВОПОРУ́ШНИЙ, а, е.
Стос. до клятвопорушення.
[Клеопатра:] Безумство – Запевненням клятвопорушних уст Знов довірятися (Борис Тен, пер. з тв. В. Шекспіра).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me