клятвопорушник
КЛЯТВОПОРУ́ШНИК, а, ч.
Той, хто порушує клятву, не дотримується її.
– Це привілеї, які дав нам король у плату за те, щоб ми йшли своїм військом на Крим. Тож просимо тебе піти разом із нами проти зрадників і клятвопорушників (Р. Іваничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клятвопорушник — клятвопору́шник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- клятвопорушник — див. зрадник Словник синонімів Вусика
- клятвопорушник — -а, ч. Той, хто порушує клятву. Великий тлумачний словник сучасної мови