клієнтка

КЛІЄ́НТКА, и, ж.

Жін. до кліє́нт 2, 3.

Клієнтка на прізвище Канівцівна, вже немолода й убога “дворянська дочка”, до нашого батька приходить і просить добути їй нові документи на дворянство, бо вона всі свої бумаги десь загубила (Олена Пчілка);

– Я моделюю на клієнтці, пригляньтеся, це вам придасться! (Ірина Вільде);

Офіціантка з тривогою поглянула в бік клієнтки (І. Роздобудько);

Вона відчинила двері і, не заходячи всередину, повідомила Лідію Павлівну про несподівану клієнтку (В. Хрущак).