клієнтела

КЛІЄНТЕ́ЛА, и, ж.

1. іст. Форма соціальної залежності, започаткована у Стародавньому Римі, за якої клієнт, наділений патроном землею, був зобов'язаний виконувати на його користь різні повинності, насамперед військову.

Клієнтела сягає часів розпаду родового ладу (з навч. літ.);

Партії античного світу та європейського середньовіччя найчастіше поставали як клієнтели – тимчасові об'єднання для підтримки певних знатних осіб, сімей (із журн.).

2. спец. Соціальне утворення, яке визначає пріоритети певного угруповання у прийнятті важливих рішень.

У клієнтелі зв'язок між патроном та клієнтом носить особистий характер (з наук.-попул. літ.);

Клієнтели можуть ефективно працювати, вирішуючи завдання зміцнення авторитету свого лідера (із журн.).