кмин
КМИН, у, ч.
1. Трав'яниста дво- або багаторічна ефіроолійна медоносна рослина родини зонтичних.
Навіть тверді бадильці [бадилинки] пахучого кмину мусили уступати перед [будяками] (І. Франко);
Кмином і вереском пахне туман (М. Бажан);
Сіють кмин широкорядним способом, із відстанню між рядками 45–60 см (з навч. літ.).
2. Пахуче насіння цієї рослини, яке застосовують у кулінарії, парфумерії і т. ін.
Частування було сите, але не вишукане. Гаряче молоко, масний вершковий сир з кмином (З. Тулуб);
Як небо зорями, той мамин хліб Обсипаний був зернятками кмину (Д. Павличко);
У всiх хатах топиться, у печi стегно свиняче печеться, пахне смаженим часником, пiдрум'яненим тiстом, кмином i настояним на травах медом (В. Рубан).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кмин — кмин іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кмин — -у, ч. 1》 Трав'яниста багато- або дворічна рослина родини зонтичних. 2》 Пахуче насіння цієї рослини, що застосовується в кулінарії, парфумерії тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кмин — Багато- або дворічна трав'яниста рослина родини зонтичних, ефіроолійна; поширена в Євразії, в Україні 1 вид (к. звичайний); плоди містять ефірну олію та масну технічну олію, плоди й зелень використовують як прянощі, медонос... Універсальний словник-енциклопедія
- кмин — КМИН, ТМИН, ЦМИН діал. Словник синонімів української мови
- кмин — Кмин, кми́ну, -нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кмин — КМИН, у, ч. (Carum L.). 1. Трав’яниста багато— або дворічна рослина родини зонтичних. Навіть тверді бадильці [бадилинки] пахучого кмину мусили уступати перед [будяками] (Фр. Словник української мови в 11 томах