книгознавець

КНИГОЗНА́ВЕЦЬ, вця, ч.

Фахівець із книгознавства.

У колективі університетської бібліотеки – і досвідчені, і молоді книгознавці, добрі помічники й порадники студентів (Ю. Мартич);

Визначний книгознавець, бібліограф і лексикограф Михайло Комаров у 1905 році заснував у Одесі перше українське видавництво “Сніп” (з наук. літ.);

Вільний доступ до електронних ресурсів бібліотек розширює можливості книгознавців та інших науковців з різних країн світу (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me