книгоноша
КНИГОНО́ША, і, ч. і ж.
Той, хто продає книги, книжки (у 1 знач.), заносячи їх додому покупцям.
Перед вечором раз трапивсь у хату до нас книгоноша один (А. Тесленко);
– Сонники! Оракули! Малюнки! .. – вигукував книгоноша (Олесь Досвітній);
// Бібліотекар або працівник на громадських засадах, який носить книжки додому, в установу і т. ін.
У бібліотеці працювало шість книгонош, які розносили книжки в різних районах міста (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- книгоноша — книгоно́ша іменник чоловічого або жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- книгоноша — -і, ч. і ж. Той, хто продає книжки, заносячи їх додому покупцям. || Бібліотекар або працівник на громадських засадах, який носить книжки додому, в цех і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- книгоноша — Книгоно́ша, -ші, -ші, -но́ше! -но́ші, -но́ш (сп. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- книгоноша — КНИГОНО́ША, і, ч. і ж. Той, хто продає книжки, заносячи їх додому покупцям. Перед вечором раз трапивсь у хату до нас книгоноша один (Тесл., Вибр., 1936, 206); // Бібліотекар або працівник на громадських засадах, який носить книжки додому, в цех і т. ін. Словник української мови в 11 томах