княгинин
КНЯГИ́НИН, а, е, іст.
Прикм. до княги́ня 1, 2; належний княгині.
Далека княгинина родичка з маленькою головкою внесла кубки i здорову пляшку старого меду (І. Нечуй-Левицький);
Хтось вийшов із княжого двору і попрямував до княгининої палати (Б. Лепкий);
Покрай дороги басував на лиснючих бахматах райдужний княгинин почот (К. Гриневичева);
Княгинина рука не хибила – пускала рогатину влучно (А. Хижняк);
Втрата мужа й дочки за одну ніч вкрила княгинині коси сріблястим інеєм, а очі – тугою (В. Малик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- княгинин — княги́нин прикметник Орфографічний словник української мови
- княгинин — -а, -е, іст. Прикм. до княгиня; належний княгині. Великий тлумачний словник сучасної мови
- княгинин — Княги́нин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- княгинин — КНЯГИ́НИН, а, е, іст. Прикм. до княги́ня; належний княгині. То з Києва хтось принесе звістки та новинки, то з сіл, то з княгининого дворця (Н.-Лев., IV, 1956, 47); Княгинина рука не хибила — пускала рогатину влучно (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 41). Словник української мови в 11 томах