княження

КНЯ́ЖЕННЯ, я, с., іст.

Дія за знач. кня́жити; князювання.

Докоряла [Предслава], що він .. чіпляється за якісь чернецькі вигадки, не маючи відваги стати до боротьби за княження для себе і для неї (М. Грушевський);

[Володимир:] На коні і в таборі, у степу та в лісі минали перші роки мого княження на Русі (Юліан Опільський).