1. Словник української мови у 20 томах

княжий

КНЯ́ЖИЙ, а, е, іст.

Те саме, що князі́вський.

І на тілі, На княжім білім, помарнілім, Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани... (Т. Шевченко);

– Тут живе княжий старий лакей (І. Нечуй-Левицький);

По смерті Ростислава знову повертається до втраченого княжого столу Гліб (Д. Білий);

Найповнішим джерелом зразків княжих тризубів є музейні нумізматичні колекції (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. княжий — кня́жий прикметник іст. Орфографічний словник української мови
  2. княжий — [кн’ажией] м. (на) -жому/-ж'ім, мн. -ж'і Орфоепічний словник української мови
  3. княжий — -а, -е, іст., рідко. Те саме, що князівський. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. княжий — кня́жий: ◊ Кня́жа гора́ → гора Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. княжий — КНЯЗІ́ВСЬКИЙ (належний князеві), КНЯ́ЗІВ, КНЯ́ЖИЙ, КНЯЗЬКИ́Й заст., діал. З-під піднятих піл залисніла багата князівська постіль, постелена на товстих матрацах (І. Нечуй-Левицький); Він ще не бачив ні одного приїзду князевого, але чути багато чув (Г. Словник синонімів української мови
  6. княжий — Кня́жий, -жа, -же Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. княжий — КНЯ́ЖИЙ, а, е, іст., рідко. Те саме, що князі́вський. І на тілі. На княжім білім, помарнілім Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани.. (Шевч., II, 1953, 336); — Тут живе княжий старий лакей (Н.-Лев., І, 1956, 161). Словник української мови в 11 томах
  8. княжий — Кня́жий, -а, -е Княжескій. Лютує голод в Україні, лютує в княжому селі, скирти вже княжі погнили. Шевч. 332. Словник української мови Грінченка