княжич
КНЯ́ЖИЧ, а, ч., іст.
Те саме, що князе́нко.
– І молодого княжича Володимира тоді я бачив, ключниця Пракседа з ним гуляла в саду... (С. Скляренко);
Сам король частує знатних гостей – королевичів та княжичів (А. Шиян);
Боярин Мирослав узяв на руки княжича Данила і, держачи поперед себе, гукнув: – Ось князь наш! (А. Хижняк);
Вершник приніс вістку з несподіваного боку: байдак з княжичем та охороною наближався Сулою від Дніпра, а валка з добром вже минала лубенські брами (О. Бердник);
Під час походу сіверських князів 1185 року обороною Путивля керував, за дорученням Ігоря, рідний брат Ярославни – опальний княжич Володимир Ярославич (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- княжич — кня́жич іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- княжич — -а, ч., іст. Те саме, що князенко. Великий тлумачний словник сучасної мови
- княжич — КНЯЗЕ́НКО (молодий син князя), КНЯ́ЖИЧ, КНЯЖА́ (маленький син князя). Хтось торкнув княжича Святослава за плече. — Вставай, княжичу, вставай! (С. Скляренко); — Молодому княжаті доведеться коритись і слухатись і нас, і своїх менторів (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
- княжич — КНЯ́ЖИЧ, а, ч., іст. Те саме, що князе́нко. Боярин Мирослав узяв на руки княжича Данила і, держачи поперед себе, гукнув: — Ось князь наш! (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 26); Сам король частує знатних гостей — королевичів та княжичів (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 20). Словник української мови в 11 томах