коацервація
КОАЦЕРВА́ЦІЯ, ї, ж., спец.
У розчинах високомолекулярних речовин – виділення нової фази у вигляді дрібних краплинок.
Коацервації передує утворення асоціатів макромолекул, розмір і тривалість існування яких залежать від концентрації й температури розчину (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коацервація — -ї, ж., спец. Розшарування колоїдної системи з утворенням двох рідких фаз. Великий тлумачний словник сучасної мови