кобальтовий

КО́БАЛЬТОВИЙ, а, е.

1. Який містить у собі кобальт (у 1 знач.).

Оператор добуває спецiальне кобальтове скло, яке обезбарвлює декорацiю, i дивиться, нiби запаливши всю зазначену свiтлову апаратуру (Ю. Яновський);

Наведено результати дослідження магнітних властивостей кобальтових плівок, отриманих за допомогою імпульсного струму (з наук. літ.);

Сировиною для отримання кобальту служать кобальтові руди (з наук.-попул. літ.).

2. Який має колір кобальту (у 2 знач.); темно-синій.

З глухим стогоном розпалась надвоє порцелянова ваза з синім кобальтовим візерунком (Г. Пагутяк);

Єва із задоволенням відзначила, що чашки були такі самі, як колись у її бабусі – трохи пощерблені, із синім кобальтовим обідком (І. Роздобудько).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me