кобан
КОБА́Н¹, а, ч., іст.
Старовинна японська золота монета.
Кобан – овальна золота монета періоду Едо, що дорівнювала одній десятій частині обана (з наук.-попул. літ.).
КОБА́Н², у, ч.
Дільничний відділок поліції у Японії, а також найменша організаційна одиниця японської поліційної системи.
Станом на 2007 рік у Японії налічувалося близько 6000 кобанів (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me