1. Словник української мови у 20 томах

кобильниці

КОБИ́ЛЬНИЦІ, ниць, мн. (одн. коби́льниця, і, ж.), діал.

Козла (у 2, 3 знач.).

Шпарують жінки сарай зокола, деякі з землі, інші з кобильниці (А. Головко);

Перед вікнами, ніби скелет якогось доісторичного чудовиська, недоречно стирчали грубі, нашвидкуруч збиті дерев'яні кобильниці (О. Шугай);

Помежи хатами гамір не вгавав. Тут трачі ріжуть тертиці на високій кобильниці, там теслі цюпають [цюкають], мов жовни, обтісуючи та ріжучи дерево (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кобильниці — див. держак Словник синонімів Вусика
  2. кобильниці — -ниць, мн. (одн. кобильниця, -і, ж.), діал. Козла (у 2, 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кобильниці — КОБИ́ЛЬНИЦІ, ниць, мн. (одн. коби́льниця, і, ж.), діал. Козла (у 2, 3 знач.). Шпарують жінки сарай зокола, деякі з землі, інші з кобильниці (Головко, І, 1957, 355); Помежи хатами гамір невгавав. Тут трачі ріжуть тертиці на високій кобильниці, там теслі цюпають (Фр., І, 1955, 154). Словник української мови в 11 томах