кобітка

КОБІ́ТКА, и, ж., зах.

Зменш. до кобі́та.

– Чи ж варто побиватися за якоюсь там кобіткою? Скільки красунь залюбки віддадуть панові свою прихильність, а коли треба, то й серце (П. Загребельний);

Виголивши обличчя, заходився намащувати його кремами, пудрами і помадами, а коли намалював очі та насадив на лисину перуку, то аж підскочив від радощів – з дзеркала дивилась на нього цілком пристойна кобітка (Ю. Винничук).