кобітин

КОБІ́ТИН, а, е, зах.

Належний кобіті.

Надя ту кобіту одягнула, нагодувала, роботу їй шукала, аж тут приїздить кобітин чоловік і каже: “А я .. буду жити тут!” (І. Карпа).