1. Словник української мови у 20 томах

ковальня

КОВА́ЛЬНЯ, і, ж., діал.

Кузня.

Чвалають до ковальні дядьки, несучи поламані сокири, необшиновані [без шин] колеса, ведучи непідкованих коней (Б. Грінченко);

Клеплять коси по ковальнях, точать ножі та списи по усіх усюдах (О. Іваненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковальня — кова́льня іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. ковальня — -і, ж., діал. Кузня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ковальня — КУ́ЗНЯ, КОВА́ЛЬНЯ діал. Андрій, скінчивши ремісну школу, працював у містечковій кузні (М. Хвильовий); Чвалають до ковальні дядьки, несучи поламані сокири, необшиновані колеса, ведучи непідкованих коней (Б. Грінченко). Словник синонімів української мови
  4. ковальня — Кова́льня, -ні, -нею; -ва́льні, -ва́лень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ковальня — КОВА́ЛЬНЯ, і, ж., діал. Кузня. Чвалають до повальні дядьки, несучи поламані сокири, необшиновані колеса, ведучи непідкованих коней (Гр., І, 1963, 283). Словник української мови в 11 томах
  6. ковальня — Ковальня, -ні ж. Кузница. Левч. 63. КС. 1889. V—VI, прилож. 75. Словник української мови Грінченка