ковальня
кова́льня
іменник жіночого роду
діал.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ковальня — -і, ж., діал. Кузня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ковальня — КОВА́ЛЬНЯ, і, ж., діал. Кузня. Чвалають до ковальні дядьки, несучи поламані сокири, необшиновані [без шин] колеса, ведучи непідкованих коней (Б. Грінченко); Клеплять коси по ковальнях, точать ножі та списи по усіх усюдах (О. Іваненко). Словник української мови у 20 томах
- ковальня — КУ́ЗНЯ, КОВА́ЛЬНЯ діал. Андрій, скінчивши ремісну школу, працював у містечковій кузні (М. Хвильовий); Чвалають до ковальні дядьки, несучи поламані сокири, необшиновані колеса, ведучи непідкованих коней (Б. Грінченко). Словник синонімів української мови
- ковальня — Кова́льня, -ні, -нею; -ва́льні, -ва́лень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ковальня — КОВА́ЛЬНЯ, і, ж., діал. Кузня. Чвалають до повальні дядьки, несучи поламані сокири, необшиновані колеса, ведучи непідкованих коней (Гр., І, 1963, 283). Словник української мови в 11 томах
- ковальня — Ковальня, -ні ж. Кузница. Левч. 63. КС. 1889. V—VI, прилож. 75. Словник української мови Грінченка