ковбанець

КОВБАНЕ́ЦЬ, нця́, ч., діал.

Зменш. до ковба́н.

У дров'янику роками згромаджувалися сучкуваті та довбешкуваті ковбанці, їх не могли поколоти ані Василько, ані старий Пригара (І. Чендей);

Петро пiдхопив ковбанець, прилаштував на колодi й одним впевненим ударом з вiдтяжкою розколов на чотири полiна (Г. Вдовиченко).