1. Словник української мови у 20 томах

ковбан

КОВБА́Н, а́, ч., діал.

Колода (див. коло́да¹ 1).

Поклав [Пригара] ношу біля печі, недалеко від порога, оглянувся, шукаючи ковбана (І. Чендей);

Вмостився Iлько на призьбi i знаряддя розклав у рядок. А для дерев'яного денця пiдкотив ковбан – короткий i товстий обрубок липи (Ю. Логвин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковбан — ковба́н іменник чоловічого роду колода діал. Орфографічний словник української мови
  2. ковбан — див. дровітня Словник синонімів Вусика
  3. ковбан — -а, ч., діал. Колода (див. колода I 1)). || Така колода для сидіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ковбан — КОЛО́ДА (стовбур зрізаного дерева, очищений від гілля), КОЛО́ДКА, БЕРВЕНО́ діал., ДЕЛИ́НА діал., КЛЬОЦ діал., КО́ВБОК діал., КОВБА́Н діал., ТРАМ (ТРЯМ) діал.; БРУС, БРУСО́К, РУ́БАНКА діал. (обтесана чи обпиляна перев. чотиригранна деревина); ДУБО́К перев. Словник синонімів української мови
  5. ковбан — КОВБА́Н, а́, ч., діал. Колода ( див. коло́да¹ 1); // Така колода для сидіння. На ковбані сидів чоловік. Словник української мови в 11 томах
  6. ковбан — Ковбан, -на м. 1) = ковбиця 2. Желех. 2) Короткій толстый обрубокъ дерева, употребляющійся вмѣсто табурета. Вх. Зн. 26. Словник української мови Грінченка