1. Словник української мови у 20 томах

ковбанька

КОВБА́НЬКА, и, ж.

Зменш. до ковба́ня.

Христі заманулося пити, і вона ускочила між дуби до ковбаньки. Круто, мов скрипочка граючи, стікав струмочок у неї (Панас Мирний);

На тій стежці, невидимій для людини і добре розпізнаваній твариною, навіть траплялися ковбаньки із рештками води і густим буянням пустельних швидкоцвітів (Ю. Логвин);

Надибавши зразу за верболозом тиху ковбаньку, глянув [мандрівник] у неї, мов у люстро (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковбанька — ковба́нька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ковбанька — див. яма Словник синонімів Вусика
  3. ковбанька — -и, ж. Зменш. до ковбаня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ковбанька — КОВБА́НЬКА, и, ж. Зменш. до ковба́ня. Христі заманулося пити, і вона ускочила між дуби до ковбаньки (Мирний, III, 1954, 348). Словник української мови в 11 томах
  5. ковбанька — Ковбанька, -ки ж. ум. отъ ковбаня. Словник української мови Грінченка