ковбаня

КОВБА́НЯ, і, ж.

1. Глибока вибоїна, звичайно на дорозі, перев. з водою, болотом.

Машина заїхала в широку ковбаню, важко, натужно завила мотором і забуксувала (В. Козаченко);

Марія йшла серединою шляху, підтримуючи Романа, щоб він не шугнув у ковбаню (Б. Харчук);

Переді мною, в чорній ковбані, крізь дьогтьоватий намул пробивалися зелені голки трави. Виповзав на доріжку спориш (В. Дрозд);

* Образно. Всією істотою відчувала вона, що на батьківщину їй заказано шляхи, отже, треба або вмерти, або якось видертися з цієї огидної ковбані, де нема і не буває волі жінкам (З. Тулуб).

2. Глибоке місце, яма в річці, озері і т. ін.

– Та в цьому ставку трудно і втопитись, хіба запливемо аж .. під той ліс, – сказала Ватя, – там-таки чимала ковбаня (І. Нечуй-Левицький);

Жаба помітила непроханого гостя і шубовснула у воду .. Дівчина стала над ковбанею й дивилась, як поволі осідав намул і вода очищалась (М. Коцюбинський);

Восени залягає риба в ковбанях (М. Рильський);

Ковбані там глибочезні є! Там така є ковбаня – сажнів, мабуть, із п'ять завглибшки (Остап Вишня);

Тут можна було пірнути з висоти заставок у глибоку ковбаню сторч головою (А. Іщук);

* Образно. Велика блакитна ковбаня неба з мільярдами відтінків настирливо ловить мої очі, й мені хочеться отут, на Козачій горі, .. лягти горілиць і бездумно дивитися на небо (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

ковбаня

Значення в інших словниках