ковбаня

Значення в інших словниках

1. ковбаня — ковба́ня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. ковбаня — (у річці) чорторий, вирва, ВИР, д. бакай, нурт; (на дорозі) КАЛЮЖА. Словник синонімів Караванського
3. ковбаня — -і, ж. 1》 Глибока вибоїна, звичайно на дорозі, перев. з водою, болотом. 2》 Глибоке місце, яма в річці, озері тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ковбаня — І, ж. 1. Глибока вибоїна, звичайно на дорозі, переважно з водою, болотом. 2. Глибоке місце, яма в річці, озері тощо. Он той кужіль, що пряла бабуся,/ полотно, що біліло з ковбань. (Т.1,кн.2:60); Річки тепла ковбаня, літеплена вода. Ось, тобі, сну – смеркання, спогад твій – біль-жада. (II 2:28) Словник поетичної мови Василя Стуса
5. ковбаня — КОВБА́НЯ, і, ж. 1. Глибока вибоїна, звичайно на дорозі, перев. з водою, болотом. Машина заїхала в широку ковбаню, важко, натужно завила мотором і забуксувала (В. Козаченко); Марія йшла серединою шляху, підтримуючи Романа, щоб він не шугнув у ковбаню (Б. Словник української мови у 20 томах
6. ковбаня — КАЛЮ́ЖА (заглибина в ґрунті, наповнена водою або іншою рідиною); БАРЛІ́Г (заглибина з гряззю); БАЮ́РА (велика, глибока заглибина, вибоїна); КОВБА́НЯ, КАЛАБА́НЯ розм., КАЛАБА́ТИНА діал., БАКА́Й діал., КОВТЬО́БА діал. (глибока вибоїна з водою, гряззю). Словник синонімів української мови
7. ковбаня — Ковба́ня, -ні; -ба́ні, -ба́нь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. ковбаня — КОВБА́НЯ, і, ж. 1. Глибока вибоїна, звичайно на дорозі, переважно з водою, болотом. Дівчина стала над ковбанею й дивилась, як поволі осідав намул і вода очищалась (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
9. ковбаня — Ковбаня, -ні ж. Котловина или глубокая яма, наполненная водой. Вас. 200, 207. Не шукай моря, — і в ковбані втопишся. Чуб. І. 294. 2) Яма въ рѣкѣ, морѣ. ум. ковбанька. ув. ковбанюга. Він згромадив усі води у моря великі і на дні їх ковбанюги поховав навіки. К. Псалт. 74. Словник української мови Грінченка