1. Словник української мови в 11 томах

ковбаня

КОВБА́НЯ, і, ж.

1. Глибока вибоїна, звичайно на дорозі, переважно з водою, болотом.

Дівчина стала над ковбанею й дивилась, як поволі осідав намул і вода очищалась (Коцюб., І, 1955, 285);

Машина заїхала в широку ковбаню, важко, натужно завила мотором і забуксувала (Коз., Сальвія, 1959, 206);

*Образно. Всією істотою відчувала вона, що на батьківщину їй заказано шляхи, отже, треба або вмерти, або якось видертися з цієї огидної ковбані, де нема і не буває волі жінкам (Тулуб, Людолови, II, 1957, 238).

2. Глибоке місце, яма в річці, озері тощо.

— Та в цьому ставку трудно і втопитись, хіба запливемо аж.. під той ліс,— сказала Ватя,— там-таки чимала ковбаня (Н.-Лев., IV, 1956, 77);

Восени залягає риба в ковбанях (Рильський, II, 1960, 159);

Тут можна було пірнути з висоти заставок у глибоку ковбаню сторч головою (Іщук, Вербівчани, 1961, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковбаня — ковба́ня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ковбаня — (у річці) чорторий, вирва, ВИР, д. бакай, нурт; (на дорозі) КАЛЮЖА. Словник синонімів Караванського
  3. ковбаня — див. яма Словник синонімів Вусика
  4. ковбаня — -і, ж. 1》 Глибока вибоїна, звичайно на дорозі, перев. з водою, болотом. 2》 Глибоке місце, яма в річці, озері тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ковбаня — І, ж. 1. Глибока вибоїна, звичайно на дорозі, переважно з водою, болотом. 2. Глибоке місце, яма в річці, озері тощо. Он той кужіль, що пряла бабуся,/ полотно, що біліло з ковбань. (Т.1,кн.2:60); Річки тепла ковбаня, літеплена вода. Ось, тобі, сну – смеркання, спогад твій – біль-жада. (II 2:28) Словник поетичної мови Василя Стуса
  6. ковбаня — КОВБА́НЯ, і, ж. 1. Глибока вибоїна, звичайно на дорозі, перев. з водою, болотом. Машина заїхала в широку ковбаню, важко, натужно завила мотором і забуксувала (В. Козаченко); Марія йшла серединою шляху, підтримуючи Романа, щоб він не шугнув у ковбаню (Б. Словник української мови у 20 томах
  7. ковбаня — КАЛЮ́ЖА (заглибина в ґрунті, наповнена водою або іншою рідиною); БАРЛІ́Г (заглибина з гряззю); БАЮ́РА (велика, глибока заглибина, вибоїна); КОВБА́НЯ, КАЛАБА́НЯ розм., КАЛАБА́ТИНА діал., БАКА́Й діал., КОВТЬО́БА діал. (глибока вибоїна з водою, гряззю). Словник синонімів української мови
  8. ковбаня — Ковба́ня, -ні; -ба́ні, -ба́нь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ковбаня — Ковбаня, -ні ж. Котловина или глубокая яма, наполненная водой. Вас. 200, 207. Не шукай моря, — і в ковбані втопишся. Чуб. І. 294. 2) Яма въ рѣкѣ, морѣ. ум. ковбанька. ув. ковбанюга. Він згромадив усі води у моря великі і на дні їх ковбанюги поховав навіки. К. Псалт. 74. Словник української мови Грінченка