ковбичка

КО́ВБИЧКА, и, ж., діал.

Зменш. до ко́вбиця 2.

По дорозi трапився потiчок. Сiли [хлопці] на ковбички бiля води, напилися (І. Пільгук);

– Дам тобі коня, дам, лиш почекай трохи, отам на ковбичці посиди (І. Нижник);

До ватри підсідають мовчазні дівчата й хлопці. Алік сідає поруч на ковбичку (Любко Дереш).