1. Словник української мови у 20 томах

коверзуха

КОВЕРЗУ́ХА, и, ж., розм.

Жін. до коверзу́н.

Ковалева мама піднесла руду зміючку до самісінького носика пані Роксолани і так настрахала її, що коверзуха заверещала зовсім несамовито (О. Ільченко);

– Нe будь, Ганнусю, коверзухою і відьмочкою заодно, бо тобі, як побільшаєш, ще треба заміж вийти (М. Стельмах);

“Взяти б батога та відшмагати, щоб знала, чия жінка, щоб не розпускала язика... Щоб не коверзувала над мужем, коверзуха!..” Та він тут же проганяє ці думки, бо знає, що не зніметься у нього рука на Настю (В. Малик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коверзуха — коверзу́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. коверзуха — -и, ж., розм. Те саме, що вередуха; капризуха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коверзуха — ВЕРЕДУ́ХА (та, що вередує, капризує), ВЕРЕДІ́ЙКА, ВЕРЕДНИ́ЦЯ, ВАРИ́ВОДА, ВЕРЕДА́ розм., ПРИВЕРЕ́ДА розм., КАПРИЗУ́ЛЯ розм., КАПРИЗУ́ХА розм., КОВЕРЗУ́ХА розм., КОМИЗА́ розм. Словник синонімів української мови
  4. коверзуха — КОВЕРЗУ́ХА, и́, ж., розм. Те саме, що вереду́ха; капризуха. Ковалева мама піднесла руду зміючку до самісінького носика пані Роксолани і так настрахала її, що коверзуха заверещала зовсім несамовито (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 15). Словник української мови в 11 томах