1. Словник української мови у 20 томах

ковтун

КОВТУ́Н, а́, ч.

1. Жмут збитого, склеєного, забрудненого волосся, вовни, шерсті і т. ін.

І довгі коси в реп'яхах О поли бились в ковтунах (Т. Шевченко);

Маленька, миршавенька кобильчина з довгими ковтунами шерсті плентається повільно, жуючи свою власну долю (М. Івченко);

Матрос .. помацав голову .. На маківці ковтун чуба злипся і зашкаруб (І. Микитенко);

З їхніх кожухів, як з неострижених баранів, у всі боки ковтунами летіла вовна (С. Чорнобривець);

Поліщучки бояться обрізати свої ковтуни, бо кажуть, що це дуже шкодить здоров'ю (М. Малиновська).

2. вет., мед. Хвороба шкіри в людей на голові та в коней під гривою, при якій волосся сплутується й злипається; трихома.

Не від надмірної чистоти й охайності з'являлися у людей чиряки, лишаї, парша, короста, ковтун (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Ковтун — Ко́вту́н прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. ковтун — див. волосся Словник синонімів Вусика
  3. ковтун — -а, ч. 1》 Жмут збитого волосся, вовни, шерсті. 2》 мед., вет. Хвороба шкіри в людей на голові та в коней під гривою, за якої волосся сплутується й злипається. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ковтун — ковтун (ко́лтун) 1. іст. міщанин 2. знев. людина з передмістя, яка вважає себе міщанином: То самі ковтуни (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. ковтун — КОВТУ́Н (жмут збитого волосся, вовни тощо), КОВТЯ́К (КОВТЯ́Х) розм., КОВТО́К діал. І довгі коси в реп'яхах О поли бились в ковтунах (Т. Шевченко); Благенька борідка, як присушений вишарець, збивалася в порижілі ковтяки (І. Ле); Диви, які ковтяхи он на собаці (Словник Б. Грінченка). Словник синонімів української мови
  6. ковтун — Ко́вту́н, -на́; -туни́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ковтун — КОВТУ́Н, а, ч. 1. Жмут збитого волосся, вовни, шерсті. І довгі коси в реп’яхах О поли бились в ковтунах (Шевч., І, 1951, 361); Матрос.. помацав голову.. На маківці ковтун чуба злипся і зашкаруб (Мик. Словник української мови в 11 томах
  8. ковтун — Ковтун, -на м. 1) Медиц. Колтунъ, Plica polonica. Лучче відразу ковтун з голови збути. Ном. № 4285. І довгі коси в реп'яхах о поли бились в ковтунах. Шевч. 340. 2) Вообще сбившіеся въ комья волосы. 3) Комокъ овечьей шерсти, попадающійся при разбираніи ея для чесанія. Вас. 152. Словник української мови Грінченка