1. Словник української мови у 20 томах

ковуї

КОВУ́Ї, їв, мн. (одн. кову́й, я, ч.).

Кочові тюркські племена, які жили на південно-східних кордонах Київської Русі.

Можливо, ще скіфи занесли слово “хата” в Наддніпрянщину або пізніше – чорні клобуки і ковуї (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковуї — -їв, мн. Кочові тюркські племена, які жили на південно-східних кордонах Київської Русі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ковуї — Кочові тюркські племена на південно-східних кордонах Київської Русі; частина з них перебувала під владою руських князів Словник застарілих та маловживаних слів