когнація
КОГНА́ЦІЯ, ї, ж., іст., юр.
У давньоримському цивільному і майновому праві кровна спорідненість за чоловічою або жіночою лінією.
Нащадків різних когнацій можна було порахувати аж до засновника роду (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me