1. Словник української мови у 20 томах

когутячий

КОГУ́ТЯЧИЙ, а, е, діал.

Прикм. до ко́гу́т 1.

В тій хвилі явився обік нього гарний паничик у шапочці з когутячим пером (І. Франко);

У високих шапках з когутячим пір'ям, з чорними вусами, вони [жандарми] могли налякати своїм виглядом (А. Турчинська);

– Ов, та то не курча, а василиск [василіск]! – відразу здогадався знахар. – Коли воно виросте, то перетвориться на дракона з когутячою головою (Ю. Винничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. когутячий — когу́тячий прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. когутячий — -а, -е, діал. Прикм. до когут 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. когутячий — Когу́тя́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. когутячий — КОГУ́ТЯЧИЙ, а, е, діал. Прикм. до ко́гу́т 1. В тій хвилі явився обік нього гарний паничик у шапочці з когутячим пером (Фр., II, 1950, 122); У високих шапках з когутячим пір’ям, з чорними вусами, вони [жандарми] могли налякати своїм виглядом (Турч., Зорі.., 1950, 16). Словник української мови в 11 томах
  5. когутячий — Когутячий, -а, -е Пѣтушій. Желех. Словник української мови Грінченка