1. Орфографічний словник української мови

когутячий

когу́тячий

прикметник

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. когутячий — -а, -е, діал. Прикм. до когут 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. когутячий — КОГУ́ТЯЧИЙ, а, е, діал. Прикм. до ко́гу́т 1. В тій хвилі явився обік нього гарний паничик у шапочці з когутячим пером (І. Франко); У високих шапках з когутячим пір'ям, з чорними вусами, вони [жандарми] могли налякати своїм виглядом (А. Словник української мови у 20 томах
  3. когутячий — Когу́тя́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. когутячий — КОГУ́ТЯЧИЙ, а, е, діал. Прикм. до ко́гу́т 1. В тій хвилі явився обік нього гарний паничик у шапочці з когутячим пером (Фр., II, 1950, 122); У високих шапках з когутячим пір’ям, з чорними вусами, вони [жандарми] могли налякати своїм виглядом (Турч., Зорі.., 1950, 16). Словник української мови в 11 томах
  5. когутячий — Когутячий, -а, -е Пѣтушій. Желех. Словник української мови Грінченка