1. Словник української мови у 20 томах

козарлюга

КОЗАРЛЮ́ГА, и, ч., розм.

Великий, міцний, дужий козак (у 1–5 знач.).

Кривоніс сидів біля свого куреня .. Був з нього козарлюга забісований (О. Стороженко);

Такого листа справді міг скласти якийсь завзятий козарлюга, хоч би й Іван Сірко (А. Кащенко);

Один козарлюга однак вихопив шаблю і кинувся було на Янкеля, та Бульба вчасно схопив його за руку (О. Довженко);

– Без охорони хіба залишать такого козарлюгу? (П. Кочура);

Шамкала [баба Химка] беззубим ротом: – Здоровий козарлюга виріс! Здрастуй, онучку! Не забув нас? (О. Бердник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козарлюга — козарлю́га іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. козарлюга — див. високий; сильний; хлопець Словник синонімів Вусика
  3. козарлюга — -и, ч. Збільш. до козак 1-5). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. козарлюга — Козарлю́га, -ги, -зі; -лю́ги, -лю́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. козарлюга — КОЗАРЛЮ́ГА, и, ч. Збільш. до коза́к 1-5. Кривоніс сидів біля свого куреня.. Був з нього козарлюга забісований (Стор., І, 1957, 399); Один козарлюга однак вихопив шаблю і кинувся було на Янкеля, та Бульба вчасно схопив його за руку (Довж. Словник української мови в 11 томах
  6. козарлюга — Козарлюга, -ги м. ув. отъ козак. Словник української мови Грінченка