козарлюга
КОЗАРЛЮ́ГА, и, ч. Збільш. до коза́к 1-5.
Кривоніс сидів біля свого куреня.. Був з нього козарлюга забісований (Стор., І, 1957, 399);
Один козарлюга однак вихопив шаблю і кинувся було на Янкеля, та Бульба вчасно схопив його за руку (Довж., І, 1958, 237);
— От і впізнай його. Який же козарлюга став! Заходь, заходь, синку! (Минко, Ясні зорі, 1951, 91);
— Без охорони хіба залишать такого козарлюгу? (Кочура, Зол. грамота, 1960, 41).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- козарлюга — козарлю́га іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- козарлюга — див. високий; сильний; хлопець Словник синонімів Вусика
- козарлюга — -и, ч. Збільш. до козак 1-5). Великий тлумачний словник сучасної мови
- козарлюга — КОЗАРЛЮ́ГА, и, ч., розм. Великий, міцний, дужий козак (у 1–5 знач.). Кривоніс сидів біля свого куреня .. Був з нього козарлюга забісований (О. Стороженко); Такого листа справді міг скласти якийсь завзятий козарлюга, хоч би й Іван Сірко (А. Словник української мови у 20 томах
- козарлюга — Козарлю́га, -ги, -зі; -лю́ги, -лю́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- козарлюга — Козарлюга, -ги м. ув. отъ козак. Словник української мови Грінченка