1. Словник української мови у 20 томах

козиритися

КОЗИРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок., розм.

1. безос., карт. Збільшується кількість козирних карт у гравця; іде козир (у 1 знач.).

Не буду дивиться, нехай козириться (Номис);

Василь Леонтійович попросив, щоб і йому карти дали. Але не брав по одній, чекав, аж дістане всі. – Не буду дивиться, – казав, – нехай козириться (Б. Лепкий).

2. Триматися по-молодецькому сміливо; бадьоритися.

Коло дівки парубонько півнем козириться (П. Чубинський);

Стояла [Тоня] в колі сержантів з полігона і хихи та реготи з ними справляла .. Вихизовувалась безтурботно перед сержантами, а вони перед нею козирились (О. Гончар);

// Бундючитися, хизуватися.

Серед другокласників ходив півником та козирився Володько Гречаний (М. Зарудний);

Вони, звичайно, знали собі ціну, проте не чванилися; поважали свого ватага .. Та й сам великий майстер не козирився перед простими смертними, а розмовляв і пив та їв, як рівний з рівними, хіба що старший віком (Василь Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козиритися — козири́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. козиритися — Приндитися, гороїжитися, БУНДЮЧИТИСЯ, ходити <�виступати> козирем; бадьоритися. Словник синонімів Караванського
  3. козиритися — див. чванитися Словник синонімів Вусика
  4. козиритися — -рюся, -ришся, недок., розм. 1》 Триматися по-молодецькому; бадьоритися. || Задаватися, хизуватися. 2》 безос., карт. Іде козир (у 1 знач.), збільшується кількість козирних карт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. козиритися — БАДЬОРИ́ТИСЯ (намагатися триматися по-молодецькому, не показуючи розгубленості, страху і т. ін.), ХРАБРИ́ТИСЯ розм., ХРАБРУВА́ТИ розм. рідше, ХРАБРУВА́ТИСЯ заст.; КОЗИРИ́ТИСЯ розм., КОКО́ШИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. козиритися — КОЗИРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок., розм. 1. Триматися по-молодецькому; бадьоритися. Коло дівки парубонько півнем козириться (Чуб., III, 1872, 178); // Задаватися, хизуватися. Серед другокласників ходив півником та козирився Володько Гречаний (Зар. Словник української мови в 11 томах
  7. козиритися — Козири́тися, -рю́ся, -ришся гл. 1) безл. Идти картамъ. Не буду дивиться, нехай козириться. Мнж. 165. 2) Принимать бравый видъ. Коло дівки парубонько півнем козириться. Чуб. III. 178. Словник української мови Грінченка