козлетон

КОЗЛЕТО́Н, у, ч., ірон.

Високий неприємний, фальшивий голос співака.

– Починай, хлопці! – махнув рукою Євгешка. І перший вивів чудовим голосом, який зветься “козлетон” і якому .. позаздрив би навіть ґалаґан баби Лизавети (О. Донченко);

Якби не звуки скрипки, ми, мабуть, не навчились би виспівувати навіть нотної гами, бо бридкий козлетон нашого вчителя міг скоріше однадити від співу, ніж навчити чогось (Б. Антоненко-Давидович);

У вухах відбивається й громовий інспекторів бас, і козлетон панотця Павла (О. Полторацький);

Ось тільки голос його величність мав той, що непрестижно зветься козлетоном – високий і фальшивий (В. Чемерис).