козла

КО́ЗЛА, зел, КО́ЗЛИ, ів, мн.

1. Сидіння для візника спереду брички, фаетона і т. ін.; передок (у 2 знач.).

Один циган кинувся до погонича і вдарив його .. Погонич так і покотився з козел (І. Нечуй-Левицький);

На розі однієї вулиці я зустрів візника, який дрімав на козлах (М. Івченко);

Нарешті все було налагоджено, він видряпався на козли, цмокнув, і кінь рушив (Ірина Вільде);

Біля хати карета стоїть, чорні коні копитами б'ють, і їздовий на козлах у чорному (В. Дрозд).

2. Будівельне пристосування у вигляді дощок, укріплених на збитих нахрест стійках з дерев'яних брусів, яке використовують як підставку для чого-небудь, а також для робіт на невеликій висоті; кобилиця (у 3 знач.), кобила (у 5 знач.).

Влізла [Настя] на козли і почала білити стелю (І. Кочерга);

На Волове до дідича треба йти, стайню будувати. Я вже звів зруб, а козли поставимо разом (Р. Іваничук);

Стоїть невисокий розкарячкуватий козел, а на ньому – Єфрем, сягає руками до стелі, лівицею підтримує подірявлений картон, а права рука виводить пензлем лінії і овали (Б. Харчук);

Шибки заляпані фарбою. У коридорі стояли козли. Мабуть, щойно закінчився ремонт (В. Нестайко).

3. Підставка для різання дров, що складається зі збитих навхрест жердин, з'єднаних поперечкою; кобила (у 5 знач.).

Все в них виходило незграбно: козла хиталися, пилку заїдало, і самі вони більше сварилися, ніж пиляли (Яків Баш);

// Пристосування для поздовжнього розпилювання колоди.

На високих березових козлах загойдалися [пилярі].., розрізуючи дві грубезні колоди (В. Кучер);

Швидко погострив [Лесь] пилу та кинув на козла сукувату грабову колоду (І. Нижник).