козолуп

КОЗОЛУ́П, а, ч., розм.

Той, хто вбиває відібраних для забою кіз і здирає з них шкуру.

– Бач, це пастух, а то козолуп (І. Багряний);

І козак, і козолуп пішли до вогнища із вмурованим здоровенним клепаним казаном (Ю. Логвин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me