козубок
КОЗУБО́К, бка́, ч.
Зменш. до ко́зуб.
Взявши з кислицями козубок та відро з моченими яблуками, таранкувата Хима поплентала далі (О. Ільченко);
Малята повні жменьки їх [опеньок] кладуть у козубок (Н. Забіла);
Спокійно походжав [Петро Магурак] з лозиновим козубком по молодому березняку неподалік від галявини. Гриби збирав... (І. Нижник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- козубок — козубо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- козубок — -бка, ч. Зменш.-пестл. до козуб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- козубок — КОЗУБО́К, бка́, ч. Зменш.-пестл. до ко́зуб. Взявши з кислицями козубок та відро з моченими яблуками, таранкувата Хима поплентала далі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 476); Малята повні жменьки їх [опеньок] кладуть у козубок (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 81). Словник української мови в 11 томах