козій

КОЗІ́Й, я́, ч., розм., рідко.

Віл, у якого кінці рогів закручені назовні.

Воли йдуть, сонечко сяє .. є козії – ті, в яких роги розлогі, гостряками вбоки, космини – один ріг в один бік, другий – в інший, орли – роги вгору, турки мають роги розложисті .. і ще безліч назв за мастю, норовом, ходою, силою (Ю. Мушкетик);

* У порівн. – Тітонько, а корова ваша жива? Ота, що любила тертися у барбарисі? З рогами, як у вола-козія (Н. Околітенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козій — Ко́зій, -зя, -зє; звич. ко́зячий Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. козій — Козій, -зія м. Названіе вола съ расходящимися въ стороны рогами, концы которыхъ закручены наружу. КС. 1898. VII. 45. Словник української мови Грінченка