козій
КОЗІ́Й, я́, ч., розм., рідко.
Віл, у якого кінці рогів закручені назовні.
Воли йдуть, сонечко сяє .. є козії – ті, в яких роги розлогі, гостряками вбоки, космини – один ріг в один бік, другий – в інший, орли – роги вгору, турки мають роги розложисті .. і ще безліч назв за мастю, норовом, ходою, силою (Ю. Мушкетик);
* У порівн. – Тітонько, а корова ваша жива? Ота, що любила тертися у барбарисі? З рогами, як у вола-козія (Н. Околітенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me