1. Словник української мови у 20 томах

кокарда

КОКА́РДА, и, ж.

1. Металевий значок установленого зразка на форменому головному уборі.

Він не знав, що йому робити, і м'яв у руках свій червонооколий картуз з великою кокардою (Панас Мирний);

Недалеко від нього у вирві блиснув кокардою офіцерський кашкет (Григорій Тютюнник);

– Ось вам сонце, – сказав чоловік з кокардою на кашкеті і витягнув п'ятака, схожого на сонечко (В. Стус);

В нього за спиною стояв високий бiлобровий хлопець в бушлатi рiчкового матроса, в кашкетi з кокардою-крабом (Ю. Мушкетик);

Німецький офіцер у наваксованих до блиску чоботах, високому чорному кашкеті з високою кокардою (М. Матіос);

На городі стовбичило пугало в картузі без кокарди (Є. Пашковський).

2. заст. Вид банта на платті, капелюсі і т. ін.

Білі атласові стрічки, срібні шнурочки, з котрих були штучно повироблювані кокарди коло пліч, здавались темнішими врівні з білиною її лиця (І. Нечуй-Левицький);

Целя в літнім бронзовім пальті і в білім солом'янім капелюсі з широкими крисами і червоно-жовтою кокардою на наголовачі спішила на пошту (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кокарда — Зав'язана бантом стрічка [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. кокарда — кока́рда іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. кокарда — -и, ж. 1》 Металевий значок установленого зразка на форменому кашкеті. 2》 заст. Вид банта на платті, капелюсі тощо. 3》 орн. Біла бляшка на лобі лиски (див. лиска I). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кокарда — Відзнака (кашкетна) Словник чужослів Павло Штепа
  5. кокарда — кока́рда 1. шарф чи хустка, зав'язані бантом; бант (м, ср, ст): Я за два кінці обрій ніжно взяв І зав'язав на голові жирафі Найкращу із усіх кокард кокарду (Бабай); У Вуйка був такий маленький старий-престарий ведмедик на ім'я Фрисьо... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. кокарда — кока́рда (франц. cocarde, coq – півень) значок установленого зразка на форменому головному уборі. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. кокарда — КОКА́РДА, и, ж. 1. Металевий значок установленого зразка на форменому кашкеті. Він не знав, що йому робити, і м’яв у руках свій червонооколий картуз з великою кокардою (Мирний, І, 1954, 255)... Словник української мови в 11 томах