кокаїн
КОКАЇ́Н, у, ч.
Наркотик, який добувають з листя коки.
Якісь підозрілі особи .. нахилялись до вуха тих, що сиділи за столиками, і пошепки пропонували кокаїн і морфій (В. Домонтович);
Мало хто знав, що торговець був членом потужного наркокартелю й поміж сіллю перевозив контрабандно кокаїн (Ю. Іздрик);
У медицині солянокислу сіль кокаїну застосовують для поверхневого знеболювання кон'юнктиви й рогівки ока, слизових оболонок рота, носа тощо (з наук. літ.);
Кокаїн є другим, після опіатів, проблемним наркотиком, зловживання яким є значною соціально-економічною проблемою (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кокаїн — кокаї́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кокаїн — -у, ч. Алкалоїд тропанового ряду, який добувають із листя коки й використовують як місцевий знеболювальний або наркотичний засіб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кокаїн — (ісп. cocaina) алкалоїд; міститься в листі коки. В медицині солянокислу сіль К. застосовують для поверхневого знеболювання кон’юнктиви й рогівки ока, слизових оболонок рота, носа. К. – наркотичний засіб. Словник іншомовних слів Мельничука
- кокаїн — Алкалоїд, який одержують із куща коки; найдавніший серед відомих знеболювальних засобів місцевої дії; застосовують у ларингології і офтальмології; зловживають як одурманюючим засобом, може спричинити важку залежність. Універсальний словник-енциклопедія
- кокаїн — Кокаї́н, -ну, -нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кокаїн — КОКАЇ́Н, у, ч. Отруйна речовина, яку добувають із листя коки й використовують як місцевий знеболювальний або наркотичний засіб. Для зниження чутливості слизової оболонки шлунка застосовують всередину кокаїн (Хвор. дит. віку, 1955, 119). Словник української мови в 11 томах