1. Універсальний словник-енциклопедія

кокаїн

Алкалоїд, який одержують із куща коки; найдавніший серед відомих знеболювальних засобів місцевої дії; застосовують у ларингології і офтальмології; зловживають як одурманюючим засобом, може спричинити важку залежність.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кокаїн — кокаї́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кокаїн — -у, ч. Алкалоїд тропанового ряду, який добувають із листя коки й використовують як місцевий знеболювальний або наркотичний засіб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кокаїн — КОКАЇ́Н, у, ч. Наркотик, який добувають з листя коки. Якісь підозрілі особи .. нахилялись до вуха тих, що сиділи за столиками, і пошепки пропонували кокаїн і морфій (В. Словник української мови у 20 томах
  4. кокаїн — (ісп. cocaina) алкалоїд; міститься в листі коки. В медицині солянокислу сіль К. застосовують для поверхневого знеболювання кон’юнктиви й рогівки ока, слизових оболонок рота, носа. К. – наркотичний засіб. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. кокаїн — Кокаї́н, -ну, -нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. кокаїн — КОКАЇ́Н, у, ч. Отруйна речовина, яку добувають із листя коки й використовують як місцевий знеболювальний або наркотичний засіб. Для зниження чутливості слизової оболонки шлунка застосовують всередину кокаїн (Хвор. дит. віку, 1955, 119). Словник української мови в 11 томах