кокетерія

КОКЕТЕ́РІЯ, ї, ж., зах.

Кокетство.

– Я тебе не вчила саме тоді спускати очі, коли мужчина при тобі, щоби він подивляв “довгі” вії!.. Це вроджена кокетерія (О. Кобилянська);

– Часи змінюються... а в них міняються і методи жіночої кокетерії. Наші прабабуні мусіли [мусили] уживати “мушок”, нам, сучасним, вистане [вистачить] активна увага до того, що займає наших хлопців (Ірина Вільде);

– Я, кокетерії не знавши все життя, Свої незаймані дала тобі чуття, Вщасливила тебе... (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

* Образно. Хіба ж ти не знаєш, що цвіт – се кокетерія ростини, що всі оті рожі, геліотропи, хризантеми .. кокетують (І. Франко).