кокетливо
КОКЕ́ТЛИВО.
Присл. до коке́тливий; кокетно.
– Ви так чудово граєте, а я сяк-так бренькаю, – сказала кокетливо Настя (І. Нечуй-Левицький);
Майка посміхається, кокетливо опускаючи очі перед зустрічним офіцером (Ю. Яновський);
Ганна щось весело говорила Сашкові, кокетливо поглядаючи на нього, чарівно всміхалась (В. Владко);
Вона була привабливою, знала про це і, як усі жінки, намагалася підкреслити цю привабливість навіть ходою, ступаючи ліниво і пругко, кокетливо вигинаючи тонку талію (О. Сизоненко);
На ньому синій був жупан, шаблюка, шапка волохата і оселедець, як гадюка, звисав кокетливо за вухом (В. Сосюра);
Донька кокетливо виглядає з-під білого капелюшка (Б. Антоненко-Давидович);
* Образно. Макс мружить очі на вершечок каштана, на якому кокетливо, манірно чепуриться малесенька довгохвоста пташка (В. Винниченко).
Значення в інших словниках
- кокетливо — коке́тливо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- кокетливо — Присл. до кокетливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кокетливо — КОКЕ́ТЛИВО. Присл. до коке́тливий. — Ви так чудово граєте, а я сяк-так бренькаю,— сказала кокетливо Настя (Н.-Лев., III, 1956, 219); Майка посміхається, кокетливо опускаючи очі перед зустрічним офіцером (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах