кокеточка
КОКЕ́ТОЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до коке́тка 1.
Мала кокеточка не зводила очей із гостя (із журн.);
* У порівн. – Це він жартує, .. Жартує. Я його знаю. Кокеточка, хе-хе (Ю. Винничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me