1. Словник української мови у 20 томах

кокетство

КОКЕ́ТСТВО, а, с.

Неприховане прагнення сподобатися кому-небудь своєю поведінкою, манерами чи одягом, зацікавити когось собою.

Олеся чарувала його ексцентричними позами, кокетством, танцями (І. Нечуй-Левицький);

В ній бриніли й вабили сміливість, граціозність, жіноче кокетство й майже дитяча зухвалість (Л. Дмитерко);

Її скромність здавалася кокетством (Ірина Вільде);

Вона трохи кокетувала з ним (кокетство дається жінці природою, як ластівці уміння літати) (Ю. Мушкетик);

* Образно. Сержант Безбородько не вірить морю, безтурботній грайливості хвиль: саме з моря може прийти ворог, і через те Безбородько не любить морського кокетства (О. Сизоненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кокетство — коке́тство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кокетство — -а, с. Неприховане прагнення сподобатися кому-небудь своєю поведінкою, манерою чи одягом, зацікавити когось собою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кокетство — Коке́тство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. кокетство — КОКЕ́ТСТВО, а, с. Неприховане прагнення сподобатися кому-небудь своєю поведінкою, манерою чи одягом, зацікавити когось собою. Олеся чарувала його ексцентричними позами, кокетством, танцями (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах