1. Словник української мови в 11 томах

кокетство

КОКЕ́ТСТВО, а, с. Неприховане прагнення сподобатися кому-небудь своєю поведінкою, манерою чи одягом, зацікавити когось собою.

Олеся чарувала його ексцентричними позами, кокетством, танцями (Н.-Лев., III, 1956, 103);

Її скромність здавалася кокетством (Вільде, Сестри.., 1958, 348);

В ній бриніли й вабили сміливість, граціозність, жіноче кокетство й майже дитяча зухвалість (Дмит., Розлука, 1957, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кокетство — коке́тство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кокетство — -а, с. Неприховане прагнення сподобатися кому-небудь своєю поведінкою, манерою чи одягом, зацікавити когось собою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кокетство — КОКЕ́ТСТВО, а, с. Неприховане прагнення сподобатися кому-небудь своєю поведінкою, манерами чи одягом, зацікавити когось собою. Олеся чарувала його ексцентричними позами, кокетством, танцями (І. Словник української мови у 20 томах
  4. кокетство — Коке́тство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)