кокетування
КОКЕТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кокетува́ти.
Була вона простою, звичайною сільською дівчиною, веселою, моторною, без витребеньок, без кокетування (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 355);
Конфлікт у «Різдвяній ночі» лежить у сфері особистої драми: палке кохання Вакули наштовхується на насмішкувату холодність, кокетування й глузування Оксани (Укр. клас. опера, 1957, 172).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кокетування — кокетува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кокетування — -я, с. Дія за знач. кокетувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кокетування — КОКЕТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кокетува́ти. Професор підійшов ближче і вже тихим, улесливим голосом, з лукавством кокетування, сказав: – Отже, не вгадаєте, що я саме подумав про вас? (М. Івченко); Він хвалив, мов натякаючи, що може хвалити, .. Словник української мови у 20 томах