кокетувати
КОКЕТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Своєю поведінкою, манерами, одягом неприховане намагатися сподобатися кому-небудь, зацікавити когось собою.
Панни кокетували, спідлоба поглядали на велику гарну постать Прушинського й все зачіпали його (Н.-Лев., II, 1956, 72);
— Можете взяти альбом, там є багато моїх «молодих» портретів, можете їх роздивитись, я не бороню, я ж не кокетую з вами (Л. Укр., III, 1952, 696);
Наталя Павлівна кокетувала неприховане (Коп., Тв., 1955, 337);
Ремісник, перебуваючи на сцені, часто кокетує з публікою, намагається підробитись під найбільш погані смаки деякої її частини (3 глибин душі, 1959, 32).
2. чим, перен. Виставляти що-небудь напоказ; хизуватися чимось.
І лекцію читав [агроном] нам, неофітам трьом, Ледь кокетуючи ученими словами (Рильський, III, 1961, 202);
Він [режисер] різко знімає марево сентименталізму, яким намагається кокетувати дехто з учасників вистави (Мартич, Друзі.., 1962, 94).
Значення в інших словниках
- кокетувати — кокетува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- кокетувати — Строїти фіґлі-миглі <�вихиляси та викрутаси>, дженджуритися; (чим) ХИЗУВАТИСЯ. Словник синонімів Караванського
- кокетувати — див. залицятися Словник синонімів Вусика
- кокетувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Своєю поведінкою, манерами, одягом неприховано намагатися сподобатися кому-небудь, зацікавити когось собою. 2》 чим, перен. Виставляти що-небудь напоказ; хизуватися чимось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кокетувати — КОКЕТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Своєю поведінкою, манерами чи одягом неприховано намагатися сподобатися кому-небудь, зацікавити когось собою. Панни кокетували, спідлоба поглядали на велику гарну постать Прушинського й все зачіпали його (І. Словник української мови у 20 томах
- кокетувати — Кокетува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)